НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ Україна, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5 2020 року КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14) Суб'єкт права на конституційне подання 50 народних депутатів України Уповноважені за дорученням народні депутати України: Мамка Григорій Миколайович Україна, м. Київ, 01008, вул. Грушевського, 5 ел. пошта: mamka@rada.gov.ua Тел.: (044) 255-35-26 Німченко Василь Іванович 01008, Україна, м. Київ, вул.Грушевського,5 ел. пошта: Тел.: nimchenko@rada.gov.ua (044) 255-31-60 Славицька Антоніна Керимівна 01008, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, ел. пошта: 5 slavytska@rada.gov.ua КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ · щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (зі змінами) Відповідно до статей 147, 150 Конституції України (від 28 червня 1996 року, № 254к/96-ВР, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141), статей 51-52 Закону України «Про Конституційний Суд України» (від 13 липня 2017 року, № 2136-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 35, ст.376), звертаємось до Консти'!)'ційного Суду України з клопотанням Конституційний Суд України 03/345 від 21.07.2020 щодо визнання такими, що не відповідають Конституції У країни (є неконституційними) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051) (далі-Закон). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1 Закону Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, правопорушень, розслідування вщнесених до його та розкриття підслідності, а корупційних також запобігання вчиненню нових. Частина друга статті 1 Закону визначає, що Національне бюро утворюється Президентом України відповідно до цього та інших законів України. Згідно частини першої статті 6 Закону керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом. Пунктом 1 частини Президент України третьої визначає статті трьох Закону 7 осіб встановлено, Конкурсної що комісії (далі - Конкурсна комісія). Абзацом другим частини дев'ятої статті 7 Закону визначено, що Президент України призначає на посаду Директора Національного бюро одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів протягом десяти днів з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання. Відповідно до другого речення другого абзацу частини шостої статті 26 Закону, Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України щороку визначають по одному члену комісії з числа осіб, які мають значний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах за кордоном чи міжнародних організаціях, володіють необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки (аудиту), а також мають бездоганну ділову репутацію. Положення про Раду громадського контролю та про порядок її формування статті 31 затверджуються Президентом України друга Закону). Суб'єкт права на конституційне подання абзацу (частина першого частини першої статті 1 вважає, (в що частині положення визначення Національне бюро державним правоохоронним органом), частини другої статті 1, частини першої статті звільнення з посади України), пункту дев'ятої статті 26 7, 1 6 Директора (в частині призначення на посаду та Національного частини третьої статті 7, бюро Президентом абзацу другого частини другого речення другого абзацу частини шостої статті (в частині визначення Президентом України одного члена до складу комісії зовнішнього контролю), частини другої статті 31 Закону не відповідають нормам Конституції України (є неконституційними). 2 На «Про виконання вимог Конституційний частини Суд третьої України» статті наводимо невідповідності положень Закону статтям Закону 51 правове України обrрунтування 6, 8, 19, 85, 106, 113, 116 Констиrуції України. І. Згідно до статі Конституції України (від 1 28 червня № 254к/96-ВР, Відомості Верховної Ради України (ВВР), ст. 141), Україна є демократичною і правовою державою. Правова держава - то є держава, де здійснення 1996 року, 1996, № 30, державної влади допускається лише на основі Конституції та законів, прийнятих формально і матеріально відповідно до Конституції, і з метою гарантування гідності людини, свободи, справедливості та юридичної визначеності. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. В силу статей 6, 19 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У своєму Рішенні від 1 квітня р. № 4-рп/2008 2008 (справа про Регламент Верховної Ради України) Конституційний Суд України зазначив, що поділ державної рівнозначних судової. Він основних влади є функцій відображає структурною держави: функціональну . диференціацією трьох законодавчої, виконавчої, визначеність кожного з державних органів, передбачає не тільки розмежування їх повноважень, а й їх взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечення їх співробітництва як єдиної державної влади. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та Законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (пункт Саме вказані конституційні 4.1 ). приписи зумовлюють дотримання основоположного конституційного принципу щодо потреби обмежувати державну владу з метою забезпечення прав і свобод людини та, зобов'язуючи наділених державною владою суб'єктів діяти виключно згідно з закріпленими в Конституції України цілями їх утворення і у встановлених Основним Законом України межах та засадах їх поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Отже, організація та здійснення державної влади на вказаних засадничих конституційних принципах, покликана забезпечувати права і свободи людини і громадянина та відображає функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачає не тільки розмежування їх з повноважень, а й їх взаємодію, як єдиної системи державної влади. Таку юридичну позицію на цей рахунок висловлює Конституційний Суд України (Висновок від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003, Рішення від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Висновок від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019 року). Конституція України містить вичерпний перелік органів державної влади, не віднесених до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, та засади їх утворення (формування їх складу), в тому числі шляхом реалізації спільної компетенції Верховної Ради України та Президента України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону, Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Аналіз положень Конституції України свідчить, що функціональне визначення Національного бюро Основним Законом України не передбачено. В силу статей 113, 116 Основного Закону України виключно Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує, окрім іншого, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Отже, за функціональним призначенням і визначеними обов'язками Національне антикорупційне бюро має усі ознаки органу виконавчої влади. Частина перша статті Закону 1 суперечить і правовій Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 13 позиції червня 2019 року №5-р/2019: «утворення будь-якого органу державної влади можливе лише суб'єктами та в порядку, передбаченими Конституцією України. Правовий статус відповідати його новоутвореного функціональному органу державної призначенню, меті та влади має завданням діяльності». Таким чином, підпорядкування Національного бюро Президенту України (частина друга статті 1 Закону) є проявом безпосереднього втручання в систему органів виконавчої влади Президентом України, що може призвести до поступової та завуальованої зміни балансу влади. Більше того, Конституція України не наділяє Верховну Раду України правом визначати у своїх актах повноваження держави виходячи за межі тих, що парламенту і встановлені глави конституційними нормами. Проте, законодавець, прийнявши Закон, яким уповноважив Президента України утворити Національне бюро України (абзац перший частина перша статті 1 Закону), порушив положення статті 19 та 85 Основного Закону 4 України, які визначають, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законодавець, по суті, підпорядкував Національне бюро, з притаманними функціями органу виконавчої влади, Президенту України, що суперечить засадничим положенням статтей 113, 116 Конституції України, які визначають статус та повноваження Кабінету Міністрів України, як вищого органу в системі органів виконавчої влади та його виключними функціональними повноваженнями, що є в причинному ' зв язку з (стаття 11. порушенням .- конституцшного . .. принципу под1лу державно~ влади 6 Конституції України). Конституційно-правовий статус Президента України визначений статтями 102-112 Основного Закону. Відповідно до статті України Президент України є главою держави і гарантом державного суверенітету, 102 Конституції виступає від її імені, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. З точки зору теорії і практики конституційного права, Президент України - державний одноособовий виборний орган в Україні. Обсяг та виключно межі повноважень Президента України Конституцією У країни (стаття 106) і визначаються не можуть бути розширені законом або іншими нормативними актами. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, що унеможливлює прийняття законів які б встановлювали чи розширювали його повноваження (Рішення від № 7-рп/2003, Рішення від 17 грудня 2009 7 квітня 2004 1О квітня 2003 року року № 9-рп/2004, Рішення від року № 32-рп/2009). Особлива природа рішень і висновків Конституційного Суду України вказує на необхідність розглядати в якості критеріїв раніше прийняти правові позиції Суду і це важливо враховувати в порядку ferenda». «de lege При цьому, у судових справах, які стосуються включення до повноважень Президента України нового обсягу правомочностей, кожного разу оцінюються _ Судом з позиції небезпечних ризиків для експліцитного застосування (самого конституційного тексту), відповідно з імпліцитною поза текстовою складовою, що може бути реальною (легітимною) загрозою узурпації влади. Це можливо уявити, коли самим парламентом не заперечується і фактично досягається, як у даному випадку, концентрація владних повноважень у Президента України. Конституція України надала Президентові України низку повноважень стосовно організації і діяльності системи правоохоронних органів. Згідно з пунктом статті 131-1 11 частини першої статті 106, частиною третьою Конституції України, Президент України має право в порядку, визначеному законом ( пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України), з урахуванням пункту 25 частини першої статті 85 Конституції України призначати на посаду та звільняти з посади за згодою Верховної 5 Ради України Генерального прокурора. Згідно з пунктом статті 14 частини першої 106 Конституції України, Президент України вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України. Однак Конституція України не передбачає повноваження Президента України по утворюванню призначенню на Національного Національного посаду або антикорупційного звільненню антикорупційного бюро, з посади визначенню бюро, Директора трьох осіб, які входять до складу комісії з проведення конкурсу на · зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро (Конкурсної комісіі), визначенню одного затверджуванню члена зі Положення складу про комісії Раду зовнішнього громадського контролю, контролю при Національному бюро та порядок її формування. Положення пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України, згідно з яким Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті консультативні, України, дорадчі та для інші здійснення допоміжні своїх органи і повноважень служби не може розглядатися як таке, що надає Президентові наведені вище повноваження. Адже Національне антикорупційне бюро, зпдно з Законом не є консультативним, дорадчим чи іншим допоміжнім по відношенню до Президента України органом чи службою; створене і діє не для здійснення Президентом України своїх повноважень, а з іншою метою що визначена частиною першою статті 1 Закону (протидії кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, попередження, виявлення, припинення, правопорушень, розслідування віднесених до його та розкриття підслідності, а корупційних також запобігання передбачено наділення вчиненню нових). Положеннями оспорюваного Закону Президента України додатковими повноваженнями (не закріпленими Конституцією України), а саме: утворювати Національне антикорупційне бюро України (частина друга статті 1); призначати на посаду та звільняти з посади Директора Національного антикорупційного бюро України (частина перша статті 6); визначати трьох осіб, які входять до складу Конкурсної комісії (пункт 1 частини третьої статті 7); призначати на посаду Директора Національного бюро (абзац другий частини дев'ятої статті 7), визначати та призначати члена комісії зовнішнього контролю ( друге речення другого абзацу частини шостої статті 26); затверджувати Положення про Раду громадського контролю та порядок її формування (частина друга статті 31). Опосередковане бюро України підпорядкування Президенту правоохоронного органу державної з влади, України та Національного створює призводить притаманними до функціями антикорупційного загрозу незалежності концентрації виконавчої органу влади, у б Президента України, його конкуренції з органами виконавчої влади, а отже до нівелювання гарантій прав і свобод людини і громадянина. Фактично, це створення паралельного органу виконавчої влади, яка підпорядковується Президенту України, що призводить до встановлення невизначених меж конституційному повноважень принципу глави поділу державної держави всупереч влади, спричиняє розбалансування наявної конституційної системи стримувань і противаг у механізмі державної влади в Україні. Конституційний Суд України у Висновку від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019 (далі - Висновок) наголосив · на тому, що опосередковане підпорядкування Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань Президенту України через призначення і звільнення керівників створить загрозу незалежності цих органів, призведе до концентрації виконавчої влади у Президента України, його конкуренції з органами виконавчої влади, а отже, до нівелювання гарантій прав і свобод людини і громадянина. У Рішенні від жовтня 5 2005 року № 6-рп/2005 Конституційний Суд України вказав: «Гарантією недопущення зокрема, закріплені Конституцією узурпації державної влади є, У країни принципи державної влади на засадах її поділу на законодавчу, судову (частина перша статті державної влади 6) здійснення виконавчу та та положення, згідно з яким органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що друга статті передбачені Конституцією та законами України (частина 19)». Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) зауважила, що перешкодою «посилення для створення повноважень справді президента демократичних може стати структур і в кінцевому підсумку призвести до надмірно авторитарної системи» (пункт 64 Висновку Європейською про конституційну Комісією "За ситуащю демократію Комісією) на 85-му пленарному засіданні в через Україні, право" схваленого (Венеційською 17-18 грудня 2010 року). Оспорювані · положення Закону протирічать і основам правового порядку в Україні, оскільки законодавець розширивши повноваження Президента України на законодавчому рівні, в супереч положень статті 106 Конституції України щодо визначення виключного обсягу та переліку повноважень глави держави, порушив конституційні вимоги щодо необхідності Конституції (статті дотримання принципу верховенства права та 8 та 19 Конституції України). Змістовий аналіз оспорюваних положень Закону щодо утворювання Президентом України Національного бюро (частина друга статті 1 Закону); призначення на посаду та звільнення з посади Директора Національного 7 бюро Президентом України (частина перша статті 6 Закону); визначення Президентом України трьох осіб, які входять до складу Конкурсної комісії (пункт 1 частини третьої статті 7); призначення Президентом України на посаду Директора Національного бюро одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів {абзац другий частини дев'ятої статті 7), визначення та призначення Президентом України члена комісії зовнішнього контролю (друге речення другого абзацу частини шостої статті Президентом України Положення порядок її формування наділення про (частина друга статті Президента затвердження громадського контролю та Раду 26); України 31) свідчить, що йдеться про додатковими статусними повноваженнями, які притаманні вищому органу виконавчої влади та є за межами повноважень глави держави, визначених Конституцією України. Таким чином, наділення оспорюваними положеннями Президента України додатковими повноваженнями відповідає Конституції України (статті - є таким, 6, 8, 19, 106, 113, -116). Закону що не Наведене підтверджується і позицією Конституційного Суду України, викладеною у Висновку (щодо закріплення конституційних повноважень Президента України утворювати Національне антикорупційне бюро України, призначати на посаду та звільняти антикорупційного передбачають бюро з України: посади обмеження Директора Національного «пропоновані Законопроектом зміни конституційних повноважень органів виконавчої влади, їх незалежності, а тому не узгоджуються з основними положеннями та принципами Конституції України, оскільки можуть створити загрозу негативного впливу на дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, обмеживши як самі права, так і їх реалізацію, що можуть бути забезпечені тільки незалежними органами правопорядку та конституційно визначеними органами державної влади». З огляду на наведене, враховуючи юридичні позиції Конституційного Суду України щодо здійснення державної влади відповідно до зазначених конституційних приписів, зокрема, на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, оспорювані норми Закону не відповідають принципу самостійності органів законодавчої та виконавчої влади у здійсненні покладених на них повноважень як фундаментальної основи конституційного ладу в країні; порушують основи правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень, які передбачені Конституцією та законами України; суперечать положенням Конституції України (6, 8, 19, 85, 106, 113, 116) (є неконституційними). 8 А саме: - абзац перший частини першої статті Національне антикорупційне бюро Закону, який визначає, що 1 України є державним правоохоронним органом; частина друга статті - Закону, яка закріплює, що Національне 1 антикорупційне бюро України утворюється Президентом України; - частина перша статті Закону, щодо призначення на посаду та 6 звільнення з посади Президентом України Директора Національного антикорупційного бюро України; - пункт 1 частини третьої статті Закону 7 щодо визначення Президентом України трьох осіб Конкурсної комісії; - абзац другий частини дев'ятої статті Закону, який визначає, що 7 Президент України призначає на посаду Директора Національного бюро одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів протягом десяти днів з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання; - друге речення другого абзацу частини шостої статті 26 Закону щодо визначення Президентом України по одному члену комісії; - частина Раду друга статті громадського 31 Закону, яка визначає, що Положення про контролю та про порядок її формування затверджуються Президентом України. Враховуючи те, мають особливе протирічать що порушені у конституційному поданю суспільне значення, основоположним оспорювальні конституційним положення приписам і питання, Закону спотворюють принцип верховенства права, просимо визначити конституційне провадження за цим поданням невідкладним, та розглянути його у строки, визначені пунктом 75 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. На підставі викладеного, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 51, 52, 75 Закону України «Про 3 частини третьої статті Конституційний Суд України)), ПРОСИМО: 1. Відкрити конституційне провадження у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 2. 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (зі змінами); Визнати провадження за цим конституційним поданням невідкладним і розглянути його у місячний строк, визначений пунктом частини третьої статті 75 Закону З України «Про Конституційний Суд 9 України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII; Визнати положення Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (зі змінами) такими, що суперечать положенням статей 6, 8, 19, 85, 106, 113, 116 Конституції України (є неконституційними), а саме: 3. - абзац перший частини першої статті Національне антикорупційне 1 бюро Закону, який визначає, що України є державним правоохоронним органом; - частину другу статті 1 Закону, яка встановлює, _ що Національне антикорупційне бюро України утворюється Президентом України; - частину діяльністю першу статті Національного призначається на посаду Закону, 6 бюро та згідно здійснює звільняється якої його з керівництво Директор, посади який Президентом України; - пункт 1 частини третьої статті 7 Закону щодо визначення Президентом України трьох осіб Конкурсної комісії; -абзац другий частини дев'ятої статті 7 Закону, який закріплює, що Президент України призначає на посаду Директора Національного бюро одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів протягом десяти днів з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання; - друге речення другого абзацу частини шостої статті 26 Закону щодо визначення Президентом України по одному члену комісії; - частина Раду друга статті громадського 31 Закону, яка визначає, що Положення про контролю та про порядок її формування затверджуються Президентом України. 4. Залучити до участі в конституційному провадженні уповноважених представників суб' єкта права на конституційне подання за дорученням народних депутатів України: Мамку Григорія Миколайовича; Німченка Василя Івановича; Славицьку Антоніну Керимівну. Додатки: 1. Витяг з Конституції України (Відомості Верховної Ради Украz·ни 1996, № 30, ст. 141); 2. Витяг із Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (Відомості Верховноі' Ради Украі'ни, 2017 р. , № 35, ст. 376); 3. Витяг із Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051); 4. Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003; 10 Рішення Конституційного Суду України від 5. квітня 7 2004 року № 9-рп/2004; 6. Рішення Конституційного Суду України 17 грудня 13 червня 2009 року № 32-рп/2009; 7. Рішення Конституційного Суду України від 2019 року у справі № 5-р/2019; 8. Висновок Конституційного Суду України від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019; 9. Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 року №4- рп/2008; 1О. Висновок Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003; 11. Висновок "Про конституційну ситуацію в Україні" Європейська Комісія за демократію через прав (Венеціанська комісія) від 12. Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 201 О; 13 червня 2019 року № 4-р/2019. 11 Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції Україн и (конституційності) окремих положень Закону Національне антикорупційне бюро України)) від № 1698-VII № жовтня 2014 року -~-І І Номер . посвщчення І Підп ис І І І ! ' 1. ILS Бойко Юрій Анатолійович Борт Віталій Петрович 3. 4. /7!' Абрамович Ігор Олександрович 2. ,t'SJ.. - -- ·- І Бурміч Анатолій Петрович І / --- ~атенко Вале 6. Q І z .- Загородній Юрій Іванович 8. ~о. 11. 12. 13. 14. І 1 16. І І~ь І!Jf Кальцев Володимир Федорович IL;! Качний Олександр Сталіноленович {ьО Кива Ілля Володимирович /5g Кісільов Ігор Петрович -ц 15. 4_3 !саєнко Дмитро Валерійович І І с:.. - -~ - І І f Іоффе Юлій Якович 9. І {3_:1 Дунаєв Сергій Володимирович 7. «Про (зі змінами) Прізвище, ім'я та по батькові п/п 14 України Козак Тарас Романович І jL/2 L-7'т,7 - - - - ----- І Колтунович Олександр Сергійович L - - - - - ~ - - - - - - · - - - - - - - - - - - - - - - - · - - · · - - -- І l/1, ~ - ------~-----·--·····-··----- І І Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції У країни (конституційності) окремих положень Закону Національне антикорупційне бюро України» від № 1698-VII (зі № п/п 17. 18. 19. 20. 21. 22. Номер Прізвище, ім'я та по батькові посвідчення Королевська Наталія Юріївна J! Кузьмін Ренат Равелійович ' IJ~ Лукашев Олександр Анатолійович J(L( Льовочкін Сергій Володимирович 12 CJ -- ··- -·---------·-- Льовочкіна Юлія Володимирівна 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. Макаренко Михайло Васильович Мамка Григорій Миколайович ;р> (9 < и-== Ларін Сергій Миколайович ~ 24. жовтня 2014 «Про року змінами) ~ І'І~ І 23. 14 України -- І 5 tf;J -- АЧ*- Мамоян Суто Чолоєвич І!~г Медведчук Віктор Володимирович ('u- Мороз Володимир Вікторович Німченко Василь Іванович Павленко Юрій Олексійович Папієв Михайло Миколайович Плачкова Тетяна Михайлівна - 2ь~< /JO ,143 {Зj-- =t -:(.53 Підпис - Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції Укр аїни (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року No 1698-VII (зі змінами) No п/п 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40. Номер Прізвище, ім'я та по батькові - Приходько Наталія Ігорівна fSO )% Пузанов Олександр Геннадійович Рабінович Вадим Зіновійович /- l, ~ Скорик Микола Леонідович j 41. 42. 43. 44. 45. Lf(; . ц~, ...L. І.!.. ~ /~/J Славицька Антоніна Керимівна fGd Солод Юрій Васильович ·- 52-5g Столар Вадим Михайлович ІЗ~ &,_ Суркіс Гри~рій Михайлович t - Під11ис посвщчення І І Фельдман Олександр Борисович Христенко Федір Володимирович JS-g Чорний Віктор Іванович Шуфрич Нестор Іванович л~2,(оt fJ.Е . Cu(fOktf{ (fi . }(_ ~~'ч~~ DAfi І ~ 151 І ( 4-§j_ 101 cffy ЗОQ_( . І " Додаток до конституційного подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону Національне антикорупційне бюро У країни» від № 14 У країни жовтня «Про 2014 року 1698-VII (зі змінами) № п/п Н?мер Прізвище, ім'я та по батькові посвщчення І Підпис І ;l'~J:; J .hoZLJ fo/ff!'.RЛZf~ J.tAIWJJ,цд~ ~е/~/7Zд ---------+ ._ ~ ~ .___________.__?/J. _Y~ - і ~ ' =24~~! L?Z~~4}'4'. j ~ - - - І І і І ----+-------·-·- : І І І І І і 1----+----------------j------т--·--·---··-··---~ l---- -- - + - - - - - -- - - - -- - - -i------ -- --~---------1 І І І ! .г-·---------~ І 1------1-----------------г-----------+---- --~, І І І І ---j-------l 1----t--------------- --т--- І ._ : _ _ L_ _ _ ----- : і