У Окружний адміністративний суд м. Києва 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Позивач: Гук Тарас Ігорович Місце проживання: 79059, м. Львів, вул. Мазепи 19/59 Адреса електронної пошти: 4552859@ukr.net Номер засобу зв’язку: 097-455-28-59 Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ( НКРЕКП) Місцезнаходження: 03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19 Адреса електронної пошти: box@nerc.gov.ua Номер засобу зв’язку: (044) 277-30-01 Треті особи, які не 1. Президент України заявляють самостійних Місцезнаходження: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11 вимог Адреса електронної пошти: невідома Номер засобу зв’язку: (044) 255-73-33 2. Міністерство юстиції України Місцезнаходження:01001 м.Київ, вул.Городецького, 13 Адреса електронної пошти: themis@minjust.gov.ua Номер засобу зв’язку: (044) 278-37-23 АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015р. «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» незаконною та її скасування І. 3 березня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі «НКРЕКП» або «Комісія») прийняла Постанову «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 3 березня 2015 року (надалі Постанова НКРЕКП № 583) не маючи на це повноважень та з численними іншими порушеннями законодавства України. Вважаю зазначену постанову незаконною (протиправною), такою, що суперечить законодавству України, порушує мої права споживача житлово-комунальних послуг та такою, що підлягає скасуванню. ІІ. Обґрунтування порушеного права Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник». Споживачем відповідно до аб. 13 ч.1 ст. 1 цього Закону є «фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу». Газопостачання є одним з видів комунальних послуг в силу нормативно-правового припису аб. 10 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Споживач має право: 1 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житловокомунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Згідно ч. 7 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень». А відповідно до ч. 9 ст. 31 цього ж Закону «Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, …, вирішуються в судовому порядку». При цьому формування цін/тарифів базується на принципах: 1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; 2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; 3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; 5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; 6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; 7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; 8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються (стаття 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Вважаю, що встановленням нових роздрібних цін на газ для потреб населення протиправною Постановою № 583 від 3 березня 2015р. «Про встановлення роздрібних цін 2 на природний газ, що використовується для потреб населення» НКРЕКП порушує моє право на отримання якісних послуг газопостачання згідно законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») та буде завдавати мені значної шкоди у вигляді збитків, які я як споживач буду зазнавати у зв’язку з сплатою за послуги постачання газу за новими цінами, що протиправно встановлені (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Окрім цього прийняття Постанови НКРЕКП № 583 порушує більшість принципів формування цін та тарифів, які визначені ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», я ж як споживач, маю право вимагати дотримання цих принципів та приведення рішення у відповідність до вимог законодавства. Більше того, право оспорювати в судовому порядку ціни та тарифи передбачено ч. 9 ст. 31 цього ж Закону, а ч. 7 ст. 31 Закону визначає відповідальними за наслідки встановлення цін та тарифів відповідні національні комісії. Відповідно до ч.2 171 КАС України «Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт». ІІІ. Підстави для визнання Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 3 березня 2015 року протиправною (такою, що суперечить вимогам законодавства): 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до чинного законодавства України, не уповноважена встановлювати (змінювати) роздрібні ціни на природний газ для населення Газопостачання (постачання газу для потреб населення) є одним із видів комунальних послуг. Спеціальним законом, що «визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житловокомунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки» є, відповідно до його преамбули, Закон України «Про житловокомунальні послуги». Преамбула Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначає, що «цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу». Отже, два спеціальні законодавчі акти регулюють питання постачання природного газу та встановлення цін/тарифів на нього для населення. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» «Державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень». Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню». Тобто, два спеціальні закони чітко передбачають суб’єкт владних повноважень до повноважень якого входить визначення тарифів/цін на природний газ для населення та державне регулювання цього ринку. 3 Більше того п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає групи житлово-комунальних послуг, та вказує, що ціни/тарифи першої затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики: «перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики». При цьому закон чітко диференціює існування та повноваження двох окремих національних комісій: - національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; - національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Так, аб. 2 ч. 4 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає: «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об’єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік». Жоден із законодавчих приписів жодного закону України не передбачає існування єдиної комісії, що б здійснювала одночасно державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) було передбачено п. 1 Перехідних положень спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.10.2011 № 3830-VI, який передбачав: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з дня набрання чинності Указом Президента України про утворення відповідного центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду в системі центральних органів виконавчої влади». Тобто створення НКРЕ шляхом видання указу Президента було передбачено нормою одноразової дії в іншому спеціальному законі. На підставі саме цієї норми було видано Указ Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики», яким було створено НКРЕ і затверджено Положення про НКРЕ. Всі інші центральні органи виконавчої влади утворюються та ліквідовуються лише Кабінетом Міністрів України. Так відповідно до п.9-1 ст. 116 Конституції України «Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади», це ж положення передбачене ч. 1 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»: «Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України». Станом на серпень 2014 року Президент України міг створювати та ліквідовувати лише національні комісії регулювання природних монополій. Таке повноваження надане ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природні монополії», а саме «Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України». Однак сфера повноважень та порядок діяльності НКРЕ передбачений Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» та іншими спеціальними законами. Частина 2 ст. 4 цього Закону, зокрема, передбачає, що «Національна комісія, 4 що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів». Повноваження щодо встановлення тарифів (цін) на природній газ для населення на пряму передбачене положенням п. 11 ч. 3 ст. 4 Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», який передбачає: «До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать: затвердження порядків: встановлення роздрібних цін на природний газ для населення». Отже до того моменту поки не буде змінено вказане законодавче положення, жоден інший орган не може виконувати функцію встановлення роздрібних цін на природний газ для населення. Тому не зважаючи на те, чи Указ Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» скасований чи ні, лише національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики має повноваження змінювати роздрібні ціни на природний газ для населення. Не оспорюючи законність Указу Президента України № 693/2014 від 27 серпня 2014 року «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики», п. 2 якого передбачає «Визнати таким, що втратив чинність. Указ Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики», Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Указ Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», при визначенні можливості НКРЕКП виконувати повноваження щодо встановлення роздрібних цін на природній газ для населення потрібно враховувати факт існування законодавчого положення Закону Україну «Про засади функціонування ринку природного газу» та положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які визначають єдино можливий орган до повноважень якого входить зміна тарифів/цін, а саме НКРЕ. Беручи до уваги ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», можна констатувати, що законодавче положення має безумовно вищу юридичну силу, і навіть якщо указ Президента надає певні повноваження тому чи іншому органу, він не може застосовуватись, так як Закони України містять інші вимоги щодо уповноваженого органу. З огляду на вказане, дії НКРЕКП, як органу, який не уповноважений жодним із законодавчих положень виконувати функції щодо змін роздрібних цін на природній газ, щодо прийняття Постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 3 березня 2015 (надалі Постанова НКРЕКП № 583) року є явно протиправними. 2. До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) не входить скасування нормативно-правових актів прийнятих іншими органами, в тому числі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 5 Хоч створення та діяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) не передбачена жодним спеціальним законодавчим положенням, а її повноваження фактично охоплюють повноваження двох національних комісій, але 27 серпня Президент України видав Указ № 694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яким вказану комісію було створено. Того ж дня 27 серпня Президентом України було прийнято ще 2 укази та Указ Президента України, а саме: № 693/2014 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» (надалі Указ № 693/2014) та 692/2014 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» (надалі Указ № 692/2014). Ані в Указі № 693/2014, ані в Указі № 693/2014 не йшлось про жодне правонаступництво, чи передачу функцій ліквідовуваних національних комісій до інших новостворених чи існуючих органів. Повноваження ж новоствореної комісії – НКРЕКП, були визначені через 2 тижні Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Відповідно до зазначеного положення до повноважень НКРЕКП не входить скасування нормативно-правових актів, які були прийняті іншими органами, в тому числі НКРЕ (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики). Також у вказаному Положенні не передбачено навіть загального права НКРЕКП скасовувати прийняті акти у сфері енергетики чи тарифів на газ. З огляду на вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» НКРЕКП не може виконувати ті повноваження, які на неї не покладені. При цьому в оскаржуваній Постанові НКРЕКП № 583 у п. 3 передбачено: «Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року № 420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 року за № 388/25165». Так як НКРЕКП не є правонаступником НКРЕ, і не може нею бути в силу законодавчих положень, які чітко встановлюють вимогу існування НКРЕ як окремого органу, та зважаючи, що навіть у Положенні про НКРЕКП затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 не передбачено повноваження НКРЕКП скасовувати чинні акти, що були прийняті іншими органами, дії НКРЕКП в частині скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року № 420 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» є відверто протиправними. Більше того, станом на 9 квітня 2015 року, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, НКРЕ - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики є діючим органом державної влади, який не ліквідований (хоча й перебуває в процесі припинення). 3. Оскаржувана Постанова НКРЕКП № 583 підписана неуповноваженою особою Навіть, якщо припустити, що НКРЕКП попри чіткі законодавчі заборони має право приймати нормативно-правові акти щодо встановлення (зміни) тарифів (цін) на природній газ для потреб населення, оскаржувана Постанова НКРЕКП № 583 і по формальних ознаках є протиправною. 6 Так відповідно до пп. 4 п. 10 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого Указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014р. рішення НКРЕКП підписує Голова. Відповідно до п. 9 вказаного Положення «НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі Голови та шести членів. Голова, члени НКРЕКП призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу». В день створення НКРЕКП Президент України призначив Голову та 6 членів комісії відповідними Указами. Однак Постанова НКРЕКП № 583 підписана не «Головою», а «Виконуючим обов’язки Голови». Звертаючись до вимог законодавства, конституції та підзаконних нормативноправових актів, можна чітко встановити, що посада «виконуючого обов’язки Голови» не передбачена в жодному із документів. Так, як особа, яка підписує документ державного органу має діяти строго відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто виконувати лише ті функції та повноваження, які передбачені законом, то підписання рішення НКРЕКП особою, що перебуває на посаді «виконуючого обов’язки Голови» є абсолютно протиправним. Більше того, відповідно до п. 1 Указу Президента України № 969/2014 від 30.12.2014р. «Про тимчасове виконання обов'язків Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено: «Призначити ВОВКА Дмитра Володимировича тимчасово виконуючим обов'язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (за згодою)». Тобто посада, яку обіймає пан Вовк Д.В. має назву «тимчасово виконуючий обов’язки Голови» або скорочено «Т.в.о. Голови», при цьому у постанові НКРЕКП № 583, яку підписав Вовк Д.В. зазначено, що він обіймає посаду «В.о. Голови». Для того аби зняти усі сумніви щодо можливості державним службовцем виконувати функції керівника обіймаючи посаду іншу від тої, що передбачена, слід звернутись до спеціального закону. Таким у нашому випадку можна вважати Закон України «Про природні монополії» (адже лише нац.комісії в силу цього закону може створювати Президент). Відповідно до ч. 2 ст. 11 цього Закону «Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії. Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу», тобто ніхто інший окрім члена або голови в комісію входити не може. Більше того, відповідно до аб. 4 ч. ст. 11 цього закону «Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов'язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії». Тобто виконуючим обов’язки Голови може бути лише Голова комісії, який призначений у передбаченому законом порядку, відповідним указом. При цьому указів про «в.о. Голови» чи тим більше «т.в.о. Голови», так само як і їх повноваження та статус цим законом не передбачені, а отже згідно ч. 2 ст. 19 Конституції дії Вовка Д.В. щодо підписання Постанови НКРЕКП є протиправними. 4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг протиправно почала підготовку проекту Постанови НКРЕКП № 583 до 3 березня 2015 року Навіть, якщо не брати до уваги законодавчі положення, які визначають чітку необхідність існування НКРЕ, як органу і її повноваження щодо визначення ціни на газ, НКРЕКП не могла регулювати питання цін на газ у зв’язку з наступним. До 02.03.2015 року діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», 7 якою був затверджений «Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення» (надалі Порядок). Відповідно до вказаного Порядку НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) не була уповноваженим органом для встановлення роздрібних цін на природний газ для населення. Таким органом станом на 2 березня 2015 року була НКРЕ. Лише 3 березня 2015 року набули чинності зміни до Порядку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 74 від 02.03.2015р., відповідно до яких правомочним органом на встановлення тарифів з 3 березня стала НКРЕКП. Однак, відповідно до вказаного діючого до 01.04.2015р. Порядку, а саме п. 17, для початку процедури зміни роздрібних цін на природний газ для населення необхідні певні умови: «Перегляд установлених роздрібних цін на природний газ здійснюється НКРЕ у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, вимог законодавства та інших обставин, що значно впливають на їх величину». Тобто лише після прийняття рішення про існування цих факторів уповноваженим органом могла бути розпочата робота щодо зміни роздрібних цін. Так як до 2 березня НКРЕКП не мала жодних повноважень, в тому числі і щодо прийняття рішення про початок роботи над проектом рішення про зміну роздрібних цін, то дії цього суб’єкта владних повноважень, в тому числі щодо затвердження порядку денного засідання на 3 березня 2015 року з питанням порядку денного № 1 «Про прийняття постанови НКРЕКП «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» - фактичних (за попередні три роки) та планових обсягів споживання» є протиправними. Про таке засідання і розгляд цього питання було розміщено новину на офіційному веб-сайті НКРЕКП ще 28.02.2015р. (тобто тоді коли ще навіть не були прийняті зміни Кабміном у Порядок). Більше того станом на 2 березня 2015 року була чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 81 « Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг». Відповідно до неї вже передбачалось підняття тарифів (цін) на газ для потреб населення, і таке підняття мало відбутись 1 травня на 40%. Так пп. 3 п. 3 вказаної Постанови № 81 передбачав: «Рекомендувати Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики: установити протягом 2015-2017 років роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційовані залежно від річного обсягу та видів споживання, на економічно обґрунтованому рівні, які забезпечать повне відшкодування єдиної середньозваженої закупівельної ціни на природний газ як товар, визначеної відповідно до підпункту 1 цього пункту, збільшуючи їх відповідно до таких етапів: з 1 травня 2015 р. - на 40 відсотків; з 1 травня 2016 р. - на 20 відсотків; з 1 травня 2017 р. - на 20 відсотків.» Лише 3 березня 2015 року була опублікована Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2015 р. № 66 «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 81 і від 17 квітня 2014 р. № 106», якою передбачено: «Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 81 “Про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 28, ст. 795)». Отже до 3 березня в комісії, що здійснює регулювання ринку газу була пряма вказівка Кабінету Міністрів України, акти якого відповідно до Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» є обов’язковими до виконання органами 8 державної влади, про збільшення цін лише на 40% і лише з 1 травня. Тому до 3 березня 2015 року НКРЕКП навіть теоретично не могла починати процедуру підготовки, обговорення, збору даних, документів для прийняття рішення про зміну ціни газу для потреб населення більше ніж на 40%. При цьому, як випливає з прийнятої Постанови НКРЕКП № 583 зміна ціни відбулась більш ніж на 280% і не з 1 травня, а з 1 квітня. 5. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг приймаючи Постанову НКРЕКП № 583 не могла до 3 березня 2015 року отримати усі необхідні для її прийняття дані Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами), якою був затверджений «Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення», а саме пунктом 3 передбачено, що при встановленні роздрібних цін на природний газ для населення необхідно провести та врахувати результати аналізу: - фактичної (за попередні три роки) кількості абонентів, які споживають природний газ, у розрізі диференційованих груп за обсягами/видами споживання; - планованих обсягів природного газу, що видобувається суб'єктами; - фактичного (за попередній рік) і прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу (в частині обсягів, що розподіляються для потреб населення); - витрат суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу для населення за базовий та на планований період з відповідним обґрунтуванням кожної статті витрат; - копій фінансової звітності уповноваженого суб'єкта. Так як до 3 березня 2015 року НКРЕКП не могла отримувати такої інформації та використовувати її для аналізу можливого підняття роздрібних цін на природній газ для населення, а засідання 3 березня розпочалось о 10 год. 00 хв. то і за час дії зміненого Порядку провести аналіз усіх цих даних було неможливо. Як наслідок, прийняття Постанови НКРЕКП № 583 без належного отримання необхідних для її підготовки даних та проведення їх аналізу на підставі положень законодавства України є протиправним. 6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг приймаючи Постанову НКРЕКП № 583 не могла до 3 березня 2015 року отримати усі копії документів необхідні її прийняття дані Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами), якою був затверджений «Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення», а саме п. 4 Порядку, НКРЕКП для встановлення роздрібних цін повинна оптимати копії документів від уповноваженого суб'єкта, а саме: - звіту про результати господарської діяльності з детальним розшифруванням витрат, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню, відповідними розрахунками та пояснювальною запискою; - інформацію про забезпечення природним газом населення разом з розрахунком середньозваженої ціни та вартості реалізованого природного газу населенню - щомісяця не пізніше 28 числа наступного періоду (за підсумками року - до 28 лютого). Так як до 3 березня 2015 року НКРЕКП не могла отримувати копії цих документів та використовувати їх для аналізу можливого підняття роздрібних цін на природній газ для 9 населення, а засідання 3 березня розпочалось о 10 год. 00 хв. то і за час дії зміненого Порядку, їх отримання було неможливим. Як наслідок, прийняття Постанови НКРЕКП № 583 без належного отримання необхідних для її підготовки копій документів та проведення їх аналізу на підставі положень законодавства України є протиправним. 7. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг приймаючи Постанову НКРЕКП № 583 не могла до 3 березня 2015 року належно дізнатись позиції заінтересованих учасників при розгляді проекту постанови Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами), якою був затверджений «Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення», а саме п. 5 Порядку, НКРЕКП для встановлення роздрібних цін повинна дізнатись позиції заінтересованих учасників при розгляді проекту постанови. Так як підготовка проекту була передчасною і суперечила чинній до 3 березня 2015 року редакції Постанови КМУ № 869, то і позиції заінтересованих учасників, які були висловлені до 3 березня 2015 року не можуть вважатись належними та допустимими. Як наслідок, прийняття Постанови НКРЕКП № 583 без належного отримання позиції заінтересованих учасників при розгляді проекту постанови є протиправним. 8. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг приймаючи Постанову НКРЕКП № 583 не могла до 3 березня 2015 року визначити усі показники для підрахунку ціни Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами), якою був затверджений «Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення», а саме пп. 7 та 8, НКРЕКП для встановлення роздрібних цін повинна визначити вихідні показники для формули. Так як підготовка проекту була передчасною і суперечила чинній до 3 березня 2015 року редакції Постанови КМУ № 869, то і інформація НКРЕКП до 3 березня 2015 року про середньозважену ціну природного газу як товару; питомих витрат уповноваженого суб'єкта, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню; розмір збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі - цільова надбавка); загальний тариф на транспортування природного газу; середньозважений тариф на постачання природного газу; розмір податку на додану вартість; розмір планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу; розмір планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб'єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу не може вважатись належною та достовірною. Так саме як і інформація про обсяги товарного природного газу, що видобувається зазначеними суб'єктами і використовується відповідно до прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу для потреб населення; ціну природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта (без урахування податку на додану вартість); обсяг природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта. Як наслідок, прийняття Постанови НКРЕКП № 583 без усіх необхідних показників формули обрахунку роздрібних цін є протиправною. 10 9. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не могла передавати у Міністерство юстиції України на державну реєстрацію нормативно-правового акту - Постанову «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 3 березня 2015 року без висновку щодо відповідності акту положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини Так, відповідно до пп. д п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативноправових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (надалі Постанова КМУ № 731) «Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються: висновок Мін'юсту щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини». Попри це, НКРЕКП надіслала до Міністерства юстиції України не висновок Мін’юсту щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, а копію супровідного листа надісланого до Секретаріату урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (копії супровідних листів НКРЕКП за № 1911/16/61-15 та № 1912/16/61-15 від 03.03.2015р. додаються). Відповідно до ст. 19 Конституції України НКРЕКП, як орган державної влади зобов’язана діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 орган державної влади (місцевого самоврядування) також керується актами Президента України та Кабінету міністрів України. З огляду на викладене, не виконання НКРЕКП приписів пп.. д п. 9 Постанова КМУ № 731 при направленні на державну реєстрацію Постанови НКРЕКП № 583 є протиправним. Навіть враховуючи пп. 3.11.7 п. 3.11 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативноправових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», який передбачає: (початок цитати) «Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Міністерства юстиції України подаються: висновок Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У разі відсутності цього документа суб’єкт нормотворення надає копію супровідного листа про подання до Міністерства юстиції України комплекту документів, необхідного для отримання висновку Міністерства юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини» (кінець цитати) дії НКРЕКП є протиправними. До супровідного листа на ім’я Секретаріату урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини НКРЕКП не долучило комплекту документів поданих на державну реєстрацію, а надало лише пояснювальну записку та сам текст нормативно правового-акту. Такий комплект документів є явно недостатнім для проведення експертизи і надання відповідного висновку. Більше того, згідно п. 3 Наказу Міністерства юстиції України від 20.08.2008 № 1219/7 «Про здійснення експертизи проектів законів та проектів актів Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів, на які поширюється 11 вимога державної реєстрації, щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини»: «Керівникам структурних підрозділів Міністерства юстиції України, визначеним відповідальними за здійснення правової експертизи, забезпечувати передання копій проектів законів України та проектів нормативно-правових актів, а також супровідних матеріалів до них до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в день їх надходження до відповідного структурного підрозділу». Тобто, для надання висновку явно необхідно ВЕСЬ КОМПЛЕКТ СУПРОВІДНИХ МАТЕРІАЛІВ. 10. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не могла передавати у Міністерство юстиції України на державну реєстрацію нормативно-правового акту - Постанову «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 3 березня 2015 року (надалі Постанова № 583) без відомостей про офіційне погодження акта із заінтересованими органами Нормативно-правові акти НКРЕКП на підставі ч. 11 п. 38 Наказу Міністерства юстиції України від 20.08.2008 № 1219/7 «Про здійснення експертизи проектів законів та проектів актів Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини» не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Однак, відповідно до пп. в п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативноправових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (надалі Постанова КМУ № 731) «Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються: відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно з законодавством. У разі коли на державну реєстрацію міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають нормативно-правовий акт з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, вони також повідомляють про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта та про проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій. При цьому необхідність врахування зазначених зауважень і пропозицій визначають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які приймають цей акт». Тобто незалежно від того, чи потребує акт узгодження із заінтересованими органами чи ні, – відомості про його офіційне погодження повинні надаватись у Мін’юст для проведення державної реєстрації. Як можна встановити із доданого супровідного листа НКРЕКП у Мін’юст № 1911/16/61-15 від 03.03.2015р. для проведення державної реєстрації відомостей про офіційне погодження акта (Постанови НКРЕКП № 583) із заінтересованими органами не подавалось. Пунктом 9 вказаного листа лише було додано копію протоколу засідання постійно діючого тристороннього дорадчого органу при НКРЕКП щодо зміни роздрібних цін на газ для потреб населення від 02.03.2015р. № 9/0/39-15 (копія протоколу додається). На цьому засіданні були присутні члени комісії та 4 представника профспілкових організацій (Федерації профспілок України, профспілки працівників освіти і науки, Федерації роботодавців). Додавання цього протоколу аж ніяк не може вважатись відомостями про 12 узгодження із іншими органами, а є виконанням вимоги щодо повідомлення позиції уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта у зв’язку з тим, що Постанова НКРЕКП № 583 стосуються соціальнотрудової сфери (як це і передбачено абзацом 2 пп. в п. 9 Постанови КМУ № 731. З огляду на це, дії НКРЕКП щодо подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Постанови НКРЕКП № 583 без відомостей про офіційне погодження акта із заінтересованими органами є протиправним. ІV. Відповідно до ч. 2,3 ст. 71 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази». Для повного та всебічного розгляду справи, та забезпечення належного виконання вимог ст. 71 КАС України, а також враховуючи ч. 2 ст. 73 КАС України, а саме: «Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі», прошу суд зобов’язати Відповідача надати наступну інформацію та копії документів: 1. Коли, ким і у якій формі було прийнято рішення про необхідність розгляду питання щодо перегляду установлених роздрібних цін на природний газ та копію відповідних документів (рішень, доручень, вказівок, наказів). 2. Копії усіх документів, які розглядались Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) перед прийняттям постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» No 583 від 03.03.2015р., в тому числі але не виключно: результати аналізу: - фактичних (за попередні три роки) та планових обсягів споживання природного газу населенням у розрізі диференційованих груп за обсягами/видами споживання; - фактичної (за попередні три роки) кількості абонентів, які споживають природний газ, у розрізі диференційованих груп за обсягами/видами споживання; - планованих обсягів природного газу, що видобувається суб'єктами; - фактичного (за попередній рік) і прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу (в частині обсягів, що розподіляються для потреб населення); - витрат суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу для населення за базовий та на планований період з відповідним обґрунтуванням кожної статті витрат; - копій фінансової звітності уповноваженого суб'єкта. 3. Копії із зазначення дати отримання документів отриманих від уповноваженого суб'єкта, в тому числі: - звіту про результати господарської діяльності з детальним розшифруванням витрат, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню, відповідними розрахунками та пояснювальною запискою; 13 - інформацію про забезпечення природним газом населення разом з розрахунком середньозваженої ціни та вартості реалізованого природного газу населенню - щомісяця не пізніше 28 числа наступного періоду (за підсумками року - до 28 лютого). 4. Копії документів із зазначення дати отримання, що засвідчують позиції заінтересованих учасників при розгляді проекту постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» No 583 від 03.03.2015р. 5. Інформацію про середньозважену ціну природного газу як товару; питомих витрат уповноваженого суб'єкта, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню; розмір збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі - цільова надбавка); загальний тариф на транспортування природного газу; середньозважений тариф на постачання природного газу; розмір податку на додану вартість; розмір планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу; розмір планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб'єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу. 6. Інформацію про обсяги товарного природного газу, що видобувається зазначеними суб'єктами і використовується відповідно до прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу для потреб населення; ціну природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта (без урахування податку на додану вартість); обсяг природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта. 7. Інформацію про повноваження «тимчасово виконуючого обов’язки» та «виконуючого обов’язки» Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 8. Копії таких документів та дату (дати) початку дії документу (документів), у якому (яких) встановлено повноваження «тимчасово виконуючого обов’язки» та «виконуючого обов’язки» Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України: «Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ». Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України: «У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 14 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 19, ч. 2,3 ст. 71, ч. 2 ст. 73, ст. 109, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 171 КАС України, ПРОШУ СУД: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі. 2. Зобов’язати Відповідача надати зазначені у позовній заяві копії документів та інформацію. 3. Визнати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015р. «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» незаконною. 4. Скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015р. «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення». 5. Визнати відсутність компетенції (повноваження) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо прийняття рішень про встановлення (зміну) тарифі (цін) на природній газ, що використовується для потреб населення. 6. Визнати відсутність компетенції (повноваження) Вовка Д.В. призначеного на підставі Указу Президента України № 969/2014 від 30.12.2014р. «Про тимчасове виконання обов'язків Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо підписання рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Додатки: 1) Дані з офіційного веб-сайту Інформаційно-ресурсний центр щодо існування в ЄДР запису про діяльність НКРЕ. 2) Копія протоколу засідання постійно діючого тристороннього дорадчого органу при НКРЕКП щодо зміни роздрібних цін на газ для потреб населення від 02.03.2015р. № 9/0/39-15. 3) Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору. 4) Копії позовної заяви та доданих документів для сторін по справі. 8 квітня 2015 року __________________ Гук Т.І. 15